Прием в первый класс
Садуян Влада: «Будь проклят той, хто зважиться забути…»
Будь проклят той, хто
зважиться забути…
Микола Бажан
І ми пам’ятаємо! Ми пам’ятаємо про те, що 22 червня мирне життя нашого народу було зруйноване найстрашнішою в історії людства війною.
Ми пам’ятаємо, як 9 Травня 1945 року людство святкувало День Перемоги і червоний прапор затріпотів над рейхстагом.
Ми пам’ятаємо й про 27 мільйонів загиблих, спалених, закатованих. Ми все пам’ятаємо, бо не можна забути трагічні дні й роки голоду, похоронок, криваві страшні вбивства, жорстокість яких межувала з божевіллям. Якщо ми забудемо про це, наступна війна може стати для людства останньою. Може, тоді вже й згадувати нема буде кому…
Різні часи та різні народи, різні масштаби та різна зброя, але лишилася одна сутність війни: загарбати, розбити, знищити, зруйнувати…
Так, від переможного травневого салюту минуло вже без малого 70 років, та в нашій пам’яті живуть і житимуть подвиги наших людей, звершені у дні страшних випробувань. І хто вони, ті люди? Велетні? Титани? Ні, звичайні люди, вчорашні робітники та селяни, студенти та учні, а серед них – жінки, підлітки… В той час всіх їх об’єднувало одне бажання: перемогти.
Велич подвигу простого солдата, простих людей в тому, що його створювали не для себе і дбали не про себе.
Ця війна стала прикладом тріумфу патріотизму та любові до Батьківщини від малого до дорослого, бо кожний в той час усвідомлював свою правоту та святість обов’язку, який лежав на ньому, на кожному, хто працював у тилу чи боровся в партизанському загоні.
На жаль, війни роблять не народи, а лише окремі постаті. І сьогодні так легко стало підбурити народ на національну ворожнечу – і так важко зупинити кровопролиття…
А життя у людини лише одно, і воно не повториться. Ніхто не має права забирати життя іншого, бо немає більшої цінності у світі, ніж людське життя. І ніхто не має права вирішувати, якій нації жити, а якій згинути. Саме за збереження самого життя на планеті та за звільнення людства від рабства на вівтар перемоги було принесено мільйони життів..
«…Я так люблю сіяти! Люблю орати, косити, молотити», - скаже один з героїв О. Довженка. Так, саме це ж і є мирне життя! Але до цього миру знадобилось пройти сотні тисяч кілометрів, звільнити мільйони, перемогти фашизм. І все це для того, щоб зірка Перемоги засяяла над світом.
Сьогодні проміння від тої зірки дійшло й до нас, відновило в серцях і пам’яті людських вічну подяку за Перемогу!