МБОУ «Средняя общеобразовательная школа №2» г. Симферополя

Антон Сечин, учащийся 11-У класса, участник муниципального конкурса детско - юношеского творчества «История Великой Победы в истории семьи», призёр городского конкурса – проекта «Зірка Перемоги» в номинации «Военная фотография Великой Отечественной войны» (занял III место)

Велика Вітчизняна війна у моєї сім'ї

Я хотів би розповісти про свого двоюрідного прадіда – сапера Стефана Євсійовича Куковенко, якого вважаю справжнім героєм, що не шкодував сил заради Вітчизни. Ще кілька місяців тому я і не знав, що у мене був такий родич. Копії його нагородних листів і армійська характеристика справили на мене надзвичайне враження. Спробую на прикладі бойових звершень видатного російського воїна довести до Вас, яким він був. Все почалося з медалі «За відвагу», що була отримана за боротьбу з німецькими окупантами в районі озера Цаца під Сталінградом. Особистим прикладом надихав він бійців-саперів, знаходився завжди попереду, переправляючи через заміновані поля бойові розрахунки піхоти і танків, транспорт, у важких випадках вів автоматний вогонь по супротивнику.

Потім був Орден Вітчизняної війни І ступеня за заслуги у боях у Ростовській області. Під час атаки під щільним вогнем йому вдалося прорватися на територію ворогів і особисто підірвати машину з фашистськими піхотинцями. Після цього мій родич приймав участь у відновлюванні зруйнованого мосту, розміновував місця проходу для радянської піхоти, організовував переправу. І все це під ураганним вогнем ворогів!

Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня Стефан Євсійович отримав за розмінування полів на шляху до міста Мелітополь. У самому місці за умов безперервних вуличних боїв він керував інженерними роботами по розмінуванню і цим надихав особистим прикладом бійців та офіцерів. Ще один орден було отримано за звільнення Криму.

Стефан Кукувенко був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня за успішне забезпечення бойових операцій наших частин по прориву укріпленої смуги нападників у районі Армянська. Під керівництвом досвідченого військового сапери виконали 18 проходів в загородженнях супротивника, знешкодили понад 600 хв, знайшли і відновили дві дамби і один брід. Товариш Куковенко особисто брав участь у виконанні найбільш відповідальних і небезпечних завдань, демонструючи підлеглим зразки мужності і самовідданості.

Потім мого прадіда відправили до Пруссії. За самовіддану роботу в інженерних військах: ремонт та розмінування доріг, відновлення мостів, встановлення дротяних і мінних полів - він був нагороджений Орденом Червоного Прапора. Усе це далеко не повний перелік заслуг мого предка, який пройшов війну від Сталінграда і майже до Берліна. Він був одним із мільйонів радянських воїнів, які віддавали всі сили заради порятунку Вітчизни. Я пишаюся тим, що в літописі моєї родини залишив слід такий герой, як Стефан Євсійович Кокувенко.

Дарья Плотникова, учащаяся 11-У класса участница городского конкурса «И пробуждается поэзия во мне…», победитель городского конкурса юных журналистов, поэтов и прозаиков «Мой голос», посвящённого 70-летию Великой Победы в номинации «Литературно-поэтическое творчество»,участница городского проекта, посвящённого 70 годовщине победы в Великой Отечественной войне «С благодарностью помним!»

Не забывайте...

А время всё также бежит,
Беспощадно мотая года в свой клубок.
Как жаль, но для многих под слоем
Тех ниток  невиден войны  тяжкий рок.

Я просто хочу вам напомнить, ребята,
Как важно нам память хранить
О наших дедах, что сражались когда-то
Чтоб мы здесь сейчас могли жить.

Всё меньше мы видим на наших парадах
Героев Великой войны.
Всё реже блестят средь гражданских нарядов
Погоны, награды, значки.

Но это не значит, что с ними уходят
Их подвиги, слёзы и смех.                                   
Их жизнь- это прошлое наше.
Запомни: забыть их- восьмой смертный грех.

Как страшно понять, что они пережили
Ведь сколько людей полегло
Детишек в пелёнках, зелёных мальчишек,
Отцов, матерей, стариков.

И сколько же боли? А душ искалечено
Было за несколько лет.
Фундамент заложен под нами их жертвами...
В душе не теряйте их след!

Я на грудь прикреплю жёлто-чёрную ленту,
Рядом с Вечным огнём постою.
Горечь в душе, благодарность в глазах,
И на мрамор гвоздику свою опущу.

          * * *

На земле тела бездыханные,
Без имён схоронены, без почести.
А над ними нависла вся чёрная,
Сама смерть в гробовом одиночестве.

Тлеют земли под небом бесплодные,
Они кровью насквозь пропитались.
Смерть целует их в губы холодные...
Они жили, любили, смеялись!

Все равны перед ней до единого,
И защитники наши Отечества,
Что сражались за матушку-Родину.
Не забудет о вас человечество!

И враги, что сломить нас пытались,
Обойдя со спины и прицелившись.
Все в ответе, вы зря улыбались,
Когда души считая, наелись.

Но лежат здесь тела бездыханные:
И Отечества наши защитники,
И враги, что сломить нас пытались.
Они жили, любили, смеялись!

Не последняя битва сыгралась,
Не последних забрала смерть чёрная.
Чей-то сын, чей-то друг и возлюбленный -
Не последним она улыбалась.

17 февраля в нашей школе в рамках проведения года литературы в Российской Федерации прошел традиционный конкурс презентаций «Книги-юбиляры 2015». В этом году он посвящён 70-летию со дня Победы в Великой Отечественной войне. Учащиеся нашей школы прочли, а затем подготовили презентации и собственный рассказ о книге на военную тематику. В этом году юбиляров среди книг о Великой Отечественной войне много, но наши участники выбрали следующие произведения: повесть А.Г.Алексина «Третий в пятом ряду», повесть В.Быкова «Сотников», поэма А.Т.Твардовского «Василий Тёркин», роман – эпопея А.Б.Чаковского «Блокада». Выступления участников оценивало компетентное жюри и их одноклассники. Никто из участников не остался без поощрения. По итогам конкурсного просмотра были определены победители:

Победитель (I место) – Лозенко Анастасия, 10-И класс,	Призёр (II место)  – Барсукова Виктория, 8-Б класс.

Благодарность за участие получили:

Мигорова Марина – 9-Б класс	Писоцкая  Яна – 5-А класс
Ревва Лиля  - 5-А класс	Крючкова Полина – 5-А класс